Перепланування

Перепланування. Почнемо з нуля

«Не ширвжиток, а індпошиття»

Серійне виробництво будь-якої речі не може видати унікальний продукт, а хочеться отримати, як казав Аркадій Райкін «не ширвжиток, а індпошиття». Серійне виробництво чи просто, говорячи «штампування», за визначенням неспроможна задовольняти індивідуальні потреби споживача. Звичайно, не варто застосовувати це правило абсолютно до кожного товару, не варто не тому, що марно і це правило не буде працювати, а тому що немає сенсу саме для себе і саме в цій конкретній речі шукати недоліки, невідповідності та інші «недо» .

Візьмемо, наприклад, звичайні штани. Чому штани? Та просто тому, що ця річ якраз із серії «своя сорочка ближче до тіла». Купуючи штани майже завжди стикаєшся з думкою, що в тебе незвичайна фігура- якщо обсяг підійшов, то довжина велика. Причиною всього саме «ширвжитків», як результат серійного виробництва. Основне правило, яким керуються , запускаючи виріб у серійне виробництво- задовольняти якомога більше споживачів виробом, яке має усереднені показники за основними пунктами. Іншими словами, середньостатистична людина отримує такий же середньостатистичний товар з такими ж, відповідно, показниками. Це правило працює абсолютно з усіма товарами або виробами, навіть зі звичайною скляною трилітровою банкою, і задовольняє вона нас своїми показниками лише тому, що ми не висуваємо до неї своїх особистих вимог. Наприклад-а чому саме три літри, а не два з половиною; а чому таке співвідношення діаметра і висоти, якщо маючи інше співвідношення, можливо зручніше було б їх складувати; Чому такий діаметр отвору, адже чоловіча рука туди не входить? Просто нам немає до цієї справи, от і не зациклюємо свою увагу на цьому. А ось штани, з ними все складніше, вони ближчі до тіла.

Елітне житло

Однозначно, для будь-якого виробника будь-яких товарів зручно та вигідно створювати середньостатистичний товар, це і усереднена стандартизація, і менша документація, і менше витрат з виробництва різних модифікацій одного виробу. Але це не завжди зручно кінцевому споживачеві, який платить за це не середньостатистичну ціну.

Прикладів з життя можна наводити багато, зупинимося на темі, яка ближче до нашої тематики-це житло, вірніше планування житла. Як часто ми бачимо на бігбордах рекламу чергового житлового комплексу з позначкою «елітна забудова» або «елітне житло», а чи справді там все таке елітне? Якщо вникнути глибше, то вийде що зовсім там не все таке елітне. Наприклад, висоти стелі. Всі ми звикли, вірніше нас привчили ще з радянських часів, що стеля заввишки 2,5 метра. Цей стандарт пішов з хрущовських часів, коли сам Микита Сергійович, беручи найактивнішу участь у проектуванні дешевого радянського житла, запропонував зменшити висоту стель до 2,5 метрів - це ж якась нечувана економія стійкого матеріалу виходить. Навіть квартири, збудовані в сталінську епоху, мали висоту стель три та більше метрів, а квартири (поміщицькі апартаменти) царських часів були до 4-5 метрів. То чому прийняли за стандарт 2,5 метри і раді цьому, навіть у наш час? А збільшивши висоту потоку до 2,7 метра можна взагалі сказати, що це елітне житло.

Але не лише за цим параметром відрізняють продавці квартири звичайну квартирку від елітних хором. Це і планування прилеглої території з парковками та дитячими міні-майданчиками, мінімальне озеленення, планування парадних та госп приміщень, і найголовніше – планування квартир. Хоча, треба віддати належне, є в Києві справді елітні житлові комплекси, де максимально продумано багато дрібниць, і вони справді і по праву називають себе елітними. Але рекламувати їх не буду, реклама не мій коник.

Квадратні метри щастя

Найважливіше, на що дивиться потенційний покупець, обираючи собі нове житло, після району розташування та вартості за метр, це, звичайно ж, планування квартири. Скажу наперед, що забудовник, якщо він заявляє, що всі квартири в його житловому комплексі мають статус «елітна квартира» - бреше. Справа в тому, що неможливо спланувати кілька квартир на поверсі з однаково грамотно ергономічними показниками. На планування квартири впливає кілька факторів, це прив'язка квартир до точок каналізації, водопроводу, вентиляції та опалення, адже нерозумно тягне зайві кілометри комунікацій, що спричинить подорожчання цього квадратного метра. Так само важливий зовнішній вигляд будівлі, який формується за рахунок зміни самих квартир, адже не дуже буде цікавий для забудовника, а навіть - для муніципальних властей будинок, який ідеальний всередині і безглуздий зовні. Вже було сказано, що практично неможливо спланувати всі квартири на поверсі так, щоб до цього планування неможливо було причепитися, а ще ситуація ускладнюється з кожним поверхом, адже зав'язати по комунікаціях потрібно і в цій площині. На практиці виходить наступний принцип планувальних рішень-це коли поверх ділиться на блоки і ці блоки включають квартири різні за їх статусом. Тобто, в такому блоці є скажемо одна квартира з максимально продуманим плануванням, парочка квартир середнього класу, і решта, весь простір, що залишився, «нарізається» на квартири з плануванням із серії «що вийшло-то вийшло». Можливий і наступний варіант, коли в будинку, скажімо кілька блоків, один блок планується з особливою ретельністю, інші блоки використовують те, що їм залишилося після розподілу першого.

Сам собі «кравець»

Одного разу, у розмові зі знайомим архітектором, який займається проектуванням висоток, я подякував його всім дизайнерам інтер'єрів, адже завдяки тому, як архітектори планують житло в Києві, нам дизайнерам завжди знайдеться робота в переплануванні квартир.

Київська влада з періодичністю намагається боротися з незаконними переплануваннями у багатоповерхових будинках, особливо після якогось чергового обвалення. Ми як дизайнери інтер'єрів не схвалюємо незаконні перепланування, і зі свого боку попереджаємо про проблеми, які можуть виникнути. Якщо хтось вирішив самостійно зайнятися переплануванням, повинен усвідомити собі, що не узгодивши проектні роботи з житловим управлінням комплексу (або ЖЕКом) і не отримавши на ці роботи схвалення, ризикує просто не здати квартиру в експлуатацію, а так само надалі не зможе продати. подарувати або обміняти свою квартиру, так не зможе отримати у ЖЕКу довідку та паспорт квартири. Це юридична сторона питання, а технічна не менш цікава. Ось кілька важливих пунктів, які «не можна»:

• Двері. Вхідні двері – це мінімум 900 мм завширшки. Міжкімнатні двері можуть бути 800, 700 мм, більш практично - 800 мм. Двері в санвузол мінімум 600 мм, але якщо дозволяє простір, то краще не використовувати цей стандарт, а брати за основу дверне полотно 700 мм (або більше) так як по-перше це зручно, а по-друге, не кожна пральна машина зможе пройти через двері із полотном 600 мм.
• Передпокій. Конфігурація коридорів не повинна бути хитрою і хитромудрою, пам'ятаємо, що потрібно залишити ширину для занесення можливих габаритних речей.
• Кухня. Простір для проходу вздовж кухонного гарнітуру 1100 мм. Місце для барного стільця 600 мм за глибиною та 800 мм за шириною. Простір для обіднього столу, розташованого в розі 1400*1400 мм (схема 4). Простір для обіднього столу з круговим доступом 2000*2000 мм (схема 5).
• Санвузол. Простір для унітазу мінімум 700 мм за шириною та 1100 мм за глибиною (схема 2). . Простір для умивальника 900 мм за шириною та 800-1000 мм за глибиною (схема 1).
• Спальня. Мінімальна відстань між шафою та ліжком – 650 мм, місце для проходу між стіною та ліжком -800-1000 мм (схема 3)
  Вітальня. Простір між двома диванами, що стоять один на одного з журнальним столиком 1200 – 1400 мм (схема 6)

Це лише частина рекомендованих стандартів, надалі наша студія підготує повнішу добірку за ергономічними рекомендаціями.

Смотрите по теме:

(1 оценок, среднее: 5,00 из 5)

Завантаження...